Питання культури у період війни набувають загостреного звучання, адже культура є фундаментом збереження традицій народу, ґрунтом, на якому формуються відношення у суспільстві. На черговому засіданні кафедри гуманітарних дисциплін обговорювались питання діяльності першого професійного вітчизняного театру, який відіграв вирішальну роль у становленні української культури та став потужним інструментом для збереження і розвитку української ідентичності в умовах заборон та обмежень імперською владою.

У вступному слові професор кафедри гуманітарних дисциплін Надія Демиденко зазначила, що театральні роботи цього історичного періоду глибоко увійшли в українську ментальність і нині сприймаються як народні, майже фольклорні твори.

Здобувач вищої освіти 1 курсу Сумської філії ХНУВС Наталія Шахова презентувала доповідь «Марко Кропивницький (1840-1910). : зі сцени – до серця нації», зазначивши, що саме М. Кропивницький створив першу професійну трупу - «Театр корифеїв», який вперше ставив українські п’єси, мандруючи різними містами України і Галичини, об’єднуючи українців Сходу і Заходу через культуру і мистецтво.

Здобувач вищої освіти 1 курсу Сумської філії ХНУВС Маргарита Довга презентувала творчу діяльність видатної української акторки театру в доповіді «Марія Заньковецька (1854-1934) : гордість української сцени».

Творчість М. Старицького висвітлив здобувач 2-го (магістерського) курсу вищої освіти Владислав Токаренко. Зазначив, що М. Старицький є автором творів, які залишаються популярними дотепер, наприклад, п’єса «За двома зайцями», пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…»

Керівник наукового гуртка, доцент кафедри Тетяна Пономаренко відзначила, що українські пісні, які є справжнім етнічним «кодом», дотепер залишаються одними з наймелодійніших у світі.

Підводячи підсумок, було зазначено, що популяризація культурних надбань, народних культурних традицій є основою формування національної самосвідомості та національної ідентичності, найкоротшим і найтолерантнішим шляхом до пробудження всього національного. Прикладом тому є український театр, який, навіть у період бездержавності об’єднував націю.