Панас Мирний – літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка – народився 13 травня 1849 року в Миргороді, у сім’ї дрібного урядовця. З дитинства Панас захоплювався усною народною творчістю та самотужки вивчав українську мову. Його відома цитата стосується саме української мови: «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає своє давнє життя і свої сподівання, розум, досвід, почування».

Ми знаємо Панаса Мирного як класика української літератури та основоположника соціально-психологічного роману. Літературна спадщина Панаса Мирного – це унікальні для свого часу твори, що не втратили актуальності й до сьогодні. У них, як вища художня цінність, відображалася правда життя, реальність показувалася такою, якою й була. Заслуга Панаса Мирного – створення яскравих людських особистостей, показ глибоких психологічних процесів, натуральний розвиток характерів усупереч поширеним стереотипним моделям поведінки представників того чи іншого класу.

Панас Мирний є автором близько 700 віршів (майже всі не друкувалися); повістей «Лихий попутав» (1872 р.), «П’яниця» (1874 р.), «Лихі люди» (1877 р.); знаменитих романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880 р. у співпраці з І. Біликом), «Повія» (1928 р.), драматичних творів, оповідань, статей.

До 175-річчя від дня народження Панаса Мирного – українського прозаїка, драматурга, поета, фольклориста, перекладача, публіциста, громадсько-культурного діяча – наукова бібліотека ХНУВС підготувала віртуальну біографічну виставку «Вся моя слава – Україна». Для генерації мовлення використано штучний інтелект.

Переглянути віртуальну виставку «Вся моя слава – Україна» можна за посиланням; https://youtu.be/bKP3xZSzv2M?si=pDx8-RbKpo5QITMF

ВЗГ ХНУВС