Напередодні дня народження видатної сучасниці Ліни Костенко здобувачі вищої освіти Сумської філії провели поетичний флешмоб, присвячений її творчості (куратори Надія Демиденко, Юлія Самойлова, Тетяна Пономаренко).

У вступному слові професор кафедри гуманітарних дисциплін Надія Демиденко зазначила, що Ліна Костенко не любить ажіотаж, який щорічно виникає до її народин і іронічно пише: «Марудне діло - ювілей, всі пера вмочені в єлей…», не сприймає і патетичних епітетів поруч зі своїм іменем, таких як «совість нації» чи «живий класик». Але не дивлячись на своє публічне «затворництво», вона постійно потрапляє до переліків найвидатніших українців.

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення ворожої армії, Ліна Костенко уперше за 12 років з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції та розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

Студентка 1 курсу Майя Мартиненко, презентуючи основні віхи життя і творчості видатної українки, згадала про маловідому для широкого загалу сторінку біографії поетеси, пов’язаної із аварією на ЧАЕС. Ризикуючи здоров’ям, Ліна Костенко брала участь у різноманітних експедиціях, які «знімали посмертну маску» з тієї землі. Ще тоді вона говорила, що справжні патріоти – не ті, які в столиці співають «Ще не вмерла…», а ті, котрі їдуть туди, де вмерла, і прагнуть відшукати хоча б якусь згадку про неї.

Під час флешмобу кожен учасник презентував свій улюблений вірш. Більшість віршів були присвячені великій і мудрій Любові:

«Я не покличу щастя не моє,
Луна луни туди не долітає…
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від того вже світає…».

Серед улюблених віршів студенства: «Так мовчиш, що заслухатись можна….», «Розкажу тобі думку таємну», «Несказане лишилось несказанним», «І як тепер тебе забути?». А ще прозвучала філософська лірика поетеси: «Крила», «Про шлях», «І все на світі треба пережити….», «Буває, часом сліпну від краси».

Учасників творчої зустрічі вразили своєю пророчістю слова Ліни Костенко із історичного роману у віршах «Берестечко», написаного декілька десятиліть тому:

«Ні, Ганно, ні ! Аби лиш не з Москвою !
Хай Україну чаша ця мене.
Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
Бо ті сплюндрують, а вона ковтне…
Дрімучий світ. Ні слова. Ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел – двоглавий. Юрій – довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине !

У 2010 році вийшов перший прозовий роман письменниці «Записки українського самашедшого», у 2011 – збірка поезій «Річка Геракліта», які отримали нечувану популярність серед читачів, книги постійно перевидаються і залишаються лідерами продажу серед українських книжок.

Тож побажаємо Ліні Костенко, великій нашій сучасниці, жінці «гордій, наче бунт», яка залишається для українців беззаперечним моральним авторитетом, щасливого довголіття і нових творів, які надають нам можливість пізнання світу у сумнівах і прозріннях !