Та Вічна Любов із іонів постала
І стала вогнем чудотворних ікон,
І падали сльози, неначе корали,
З очей намальованих Божих мадонн.
І сонце палило, і люди молились,
І падали ниць у поклонах своїх,
І серце до серця й до Бога хилилось,
О Господи! Дай нам спокутувать гріх,
Врятуй нас усіх!
Анна Багряна

26 квітня 1986 року Україна пережила смертоносну аварію на Чорнобильській АЕС. Відтоді цей весняний день для всього світу став втіленням скорботи за жертвами трагедії. Слово "Чорнобиль" стало знаком біди для мільйонів громадян, символом значних матеріальних і духовних втрат суспільства.

Минуло 37 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія — техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу.

Пам'ятаючи про темні сторінки історії, ми ніколи не повинні забувати героїзму пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх професій, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам'яті українського народу. Промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності і самовідданості тих чоловіків і жінок, які боролися в Чорнобилі з ядерною стихією.

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про цей великий подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу на віки.