Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Микола Лотоцький

Мова − це найважливіший засіб спілкування і пізнання та один із ключових факторів незалежності країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року. Зазвичай в цей день вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, відзначають найкращих популяризаторів українського слова. Дослідники вважають, що саме з праці «Повість минулих літ» починається писемна українська мова.

А от витоком сучасної літературної української мови вважається відома поема «Енеїда» Івана Котляревського − перша масштабна пам’ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою. Для кожної людини рідна мова є важливим елементом самосвідомості. Без своєї мови, самобутньої культури, немає народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце серед інших етносів.

З нагоди свята та з метою популяризації знань, щодо історії виникнення та розвитку мови, в читальній залі бібліотеки організована вистака-акцент
«Як дух плакучої весни, плекай і бережи ти мову».

Українська мова – рідна, велична, милозвучна – вона об’єднує українців, ідентифікує нас, збагачує духовно, творить сильну непереможну націю. Пам’ятаймо, що ми живемо у мові, а вона – в нас!

Отож, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею, а працюймо для неї, вивчаймо, заглиблюймось у її походження й історію, поширюймо, пропагуймо її. Як писав Василь Сухомлинський: «Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити».

Любімо, поважаймо, збагачуймо нашу неповторну й самобутню українську мову!