Проблема злочинності неповнолітніх за всіх часів є однією з актуальних проблем суспільства. Не є винятком і сучасне українське суспільство, оскільки мова йде про ту його частину, яку воно має підтримувати та всіляко забезпечувати її фізичне, психічне та моральне здоров’я, виховання, підготовку до виконання своєї суспільної ролі. Громадянська незрілість, моральні відхилення неповнолітніх, а тим більше вчинення ними суспільно небезпечних діянь (у тому числі і кримінальних правопорушень), за нормальних соціальних умов мають викликати виняткову занепокоєність суспільства, держави, вимагають глибокого аналізу та вжиття всіх необхідних заходів для недопущення таких проявів, запобігання їх вчиненню, найбільш раціонального реагування на вчинені ними злочини.

Згідно психологічних досліджень непорозуміння у спілкуванні починає проявлятися в підлітковому віці, який є перехідним від дитинства до юності і охоплює період з 11 до 14 років. Для багатьох підлітків характерні такі риси, як запальність, неврівноваженість, недисциплінованість, недорозвиненість духовних відчуттів, а також замкнутість, брехливість, лінь. Їх захоплює лише те, що не вимагає цілеспрямованого розумового або фізичного навантаження, що носить легкий, розважальний характер, а також викликає гострі відчуття. Нешанобливо відносяться до продуктів чужої праці, їх обтяжує праця по самообслуговуванню і вони будь-якими способами уникають її.

Соціальне середовище, у якому живуть неповнолітні, особливе. Ця особливість викликана прагненням батьків і всього суспільства захистити дітей від негараздів, забезпечити їм кращі умови для розвитку, тому що в цьому прагненні прихований інстинкт життя. У той же час вікові психічні особливості впливають на взаємодію індивіда з навколишнім світом у такий спосіб, що інтенсивність злочинів серед неповнолітніх висока, незважаючи на прагнення суспільства і батьків уберегти неповнолітніх від правопорушень.

Злочинність неповнолітніх – своєрідний індикатор соціальної ситуації в країні. Цей вид злочинності дуже чуйно реагує на стан суспільства. Зростання злочинності неповнолітніх, як правило, свідчить про несприятливі соціальні процеси.

Умови життя й виховання неповнолітнього – це чисельні соціальні контакти і спілкування, часом непередбачені соціальні впливи і взаємодії, що виникають у процесі динамічного розвитку його особистості у всій його повсякденності. У найближчому оточенні, як у дзеркалі, неповнолітній бачить у мініатюрі відбиття й втілення в житті сутності всієї соціальної системи. І якщо це дзеркало скривлене, відбиття соціальної дійсності буде не адекватним. Зробити цей процес соціально керованим – оптимальне завдання, що стоїть перед суспільством у формуванні нової людини. Особливу роль тут відіграє виховання як цілеспрямований і координований процес суб’єктивного впливу на підростаюче покоління нашої країни. Виховання підростаючого покоління немислимо без єдиної стратегії, без загального плану, у розробці якого повинне взяти участь все суспільство.