Здійснено філософський аналіз особливостей сучасного стану розвитку освітньої галузі та необхідності її модернізації в умовах потреби у досягненні сталого розвитку. Зауважено, що посткласична парадигма освіти орієнтована на компетентнісний підхід; особистісно орієнтоване навчання; формування фахівця, здатного швидко та уміло адаптуватися до мінливих умов сьогодення; розглядає освіту як таку, що має випереджуючий характер та є превентивною.

Ключові слова: парадигма, освіта, посткласична парадигма освіти, модернізація, сталий розвиток.

З’ясовано, що предмет соціології культури – це сукупність соціальних аспектів культури, як системи символічних, матеріальних і поведінкових форм, що виникають у суспільстві та взаємодіють з соціальними процесами. Соціологія культури аналізує різноманітні аспекти культурного життя, включаючи цінності, норми, символіку, мистецтво, комунікацію, ідентичність, ритуали, практики споживання та інші прояви культури, а також їхні взаємозв’язки з соціальними структурами, інституціями та процесами. До елементів соціології культури віднесено наступні: 1) культурні цінності і норми; 2) культурні символи і символічна система; 3) культурні практики та ритуали; 4) культурна ідентичність і соціальна структура; 5) культурна зміна і трансформація; 6) культурна продукція і споживання; 7) культурні інституції. Саме ці елементи структури соціології культури допомагають вивчати взаємозв’язок між культурою та суспільством, розуміти культурний контекст, в якому живуть люди, та аналізувати соціальні процеси, що відбуваються у сфері культури. Вивчення цих елементів дозволяє розкрити різноманітні аспекти культурного життя та його вплив на суспільство, а також розуміти соціальні зміни і трансформації, що відбуваються у культурній сфері. Узагальнено, що соціологія культури – це галузь соціології, що вивчає культуру як складну систему символів, цінностей, норм, інституцій, практик та соціальних взаємодій, що формуються та передаються у суспільстві. Вона аналізує процеси формування, розповсюдження та зміни культурних елементів, включаючи мову, мистецтво, релігію, технологію, обряди, символіку та інші прояви культури. Соціологія культури зосереджується на вивченні впливу культурних факторів на формування індивідуальних та колективних ідентичностей, соціальних структур, поведінки та соціальних процесів в суспільстві.

Ключові слова: культура, соціологія культури, соціологія, предмет, структура, функції.

Аргументовано, що однією з ключових ознак Просвітництва було прагнення його представників до перетворення всіх суспільних зв’язків на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх погляд, випливають з самої природи, та з невід’ємних «природних прав» людини. Основною дієвою силою історичного прогресу і передумовою панування розуму просвітники вбачали поширення передових ідей, знань, а також покращення морального стану суспільства. Вони прагнули звільнити розум людей та сприяти їх політичному просвітленню та волі думки. Просвітники вірять у людину, її розум і високу призначеність. У цьому вони продовжували гуманістичні традиції епохи Відродження. Відзначено, що філософія Просвітництва була впливовим рухом у Європі та Америці у XVIII столітті, яка пропагувала розумний, науковий та критичний підхід до світу. Наголошено, що основні досягнення філософії Просвітництва можна узагальнити таким чином: 1) розвиток науки та техніки, адже просвітники вважали, що знання та розуміння природи можуть допомогти людям досягти щастя та благополуччя. Вони підтримували розвиток науки, технологій та промисловості, які допомагають покращити якість життя людей; 2) розумова свобода та права людини. Просвітники вірили, що кожна людина має право на свободу думки, відчуттів та дій. Вони боролися проти цензури, деспотизму та будь-яких форм утискування свободи; 3) просвітники підтримували розвиток гуманітарних наук, таких як філософія, історія, література та мистецтво. Вони вважали, що ці науки можуть допомогти людям розуміти світ та покращувати своє життя; 4) соціальна та політична реформа. Просвітники прагнули до соціальної та політичної реформи, що мали на меті покращення умов життя та прав людини. Вони вірили, що демократія, рівність перед законом та соціальна справедливість можуть допомогти створити кращий світ для всіх; 5) за часів Просвітництва науковці вірили в необхідність критичного мислення та здатності до самокритики. Вони вважали, що критичний підхід до знання, розуміння необхідності ділитися знаннями допоможуть розвивати науку, знайти нові рішення для проблем суспільства та покращити якість життя людей. Узагальнено, що усі ці досягнення філософії Просвітництва, як вбачається мали великий вплив на розвиток науки, культури, соціальних та політичних структур у багатьох країнах світу. Вони також надихали багатьох людей до здобуття знань та розвитку у своїх галузях, що в свою чергу допомагає створювати більш розвинене та справедливе суспільство.

Ключові слова: філософія, Просвітництво, філософи, знання, освіта.

З’ясовано, що судження є основною одиницею логічного мислення, що виражається у висловлюванні або висловленому твердженні про щось, що може вважатись правильним або неправильним. Воно включає премісу (вихідні дані або припущення) та висновок (логічний наслідок, який може бути зроблений на підставі преміси). Судження може бути виражене мовними реченнями або символами, що відповідають логічним операторам. Аргументовано, що судження можна поділити на види виходячи із наступних критеріїв: 1) за кількістю премісів: а) одинарне судження: містить одну премісу і один висновок; б) подвійне судження: містить дві преміси і один висновок; в) багатопремісне судження: містить більше ніж дві преміси і один висновок; 2) за формою логічного наслідку: а) дедуктивне судження: висновок є логічно неухильним, що випливає з преміс або премісів. Якщо преміси правильні, висновок також буде правильним; б) індуктивне судження: висновок випливає з преміс або премісів, але не має абсолютної логічної неухильності. Він може бути імовірним або ймовірним; в) абдуктивне судження: висновок робиться на основі найкращого пояснення або припущення для певних фактів чи спостережень; 3) за типом висловлювання: а) позитивне судження: твердження, що висловлює позитивну інформацію або факт; б) негативне судження: твердження, що висловлює відсутність або відмінність чого-небудь.

Ключові слова: мислення, судження, види, преміс, логічне судження, дедуктивне судження, індуктивне судження.

Зауважено, що філософія є частиною гуманітарної освіти, спрямованої на всебічний розвиток індивіда, його цінностей та переконань, набуття ним соціально важливих знань, певною мірою його соціалізації, що в подальшому сприятиме становленню особистості з усіма її біопсихосоціальними проявами, раціональністю, дієвістю, гуманізмом й рефлексією. Увага звертається на навчання здобувачів вищої освіти здатності до рефлексії, критичного мислення та, навіть, дивергентного мислення.

Ключові слова: освіта, філософія, критичне мислення, активні методи навчання.

Розкрито особливості сучасного етапу розвитку інформаційно-мережевої парадигми, її вплив на суспільні процеси. Увагу акцентовано на зміні світоглядних орієнтирів постіндустріального суспільства. Актуалізовано філософське осмислення інформаційної та кібернетичної безпеки країн.

Ключові слова: мережа, парадигма, інформаційно-мережева парадигма, постіндустріальне суспільство.

Встановлено, що принципи правильного мислення включають набір загальних правил та критеріїв, які сприяють раціональному та логічному мисленню. Серед ключових із них вказано на наступні: а) логічність, відповідно до якого мислення має бути послідовним та узгодженим, уникати суперечностей та нелогічних висновків; б) доказовість, тобто мислення повинно підтримуватись на аргументах, фактах та доказах. Прийняття висновків має базуватись на наявних даних та достовірних джерелах інформації; в) критичність, що включає здатність розглядати різні точки зору, задавати запитання, аналізувати доводи та перевіряти достовірність інформації; г) уникнення стереотипів та упереджень, воно спонукає до об’єктивного оцінювання ситуацій та людей без упереджень; ґ) систематичність, тобто мислення має бути систематичним і організованим. Воно передбачає розподіл завдань на підзадачі, аналіз крок за кроком і логічний розвиток думок; д) творчість і гнучкість, відповідно до якого мислення відкриває можливості для нових ідей, альтернативних рішень та нетрадиційних підходів до проблем; є) відкритість до знань – правильне мислення вимагає відкритості до нових знань і ідей. Доведено, що закон правильного мислення – це нормативна принципова вимога, що встановлює логічні правила та обмеження, які регулюють процес мислення з метою досягнення обґрунтованих та логічно вірних висновків. Ці закони визначають допустимі форми доведення, взаємозв’язки між судженнями та правила коректного використання мислительних операцій, що забезпечують логічну послідовність і відповідність між премісами та висновком. Вони служать основою для оцінки й аналізу аргументів, уникнення логічних помилок та забезпечення точності та об’єктивності мислення. Констатовано, що вивчення принципів та законів правильного мислення є важливим, оскільки вони надають нам інструменти для аналізу, оцінки та покращення нашого мислення. Значення останніх полягає у наступному: вивчення законів та принципів правильного мислення допомагає приймати раціональні рішення. Вказане дозволяє аналізувати докази, розглядати різні точки зору, визначати потенційні помилки в мисленні та знаходити найкращі аргументи для наших висновків; дозволяє уникати логічних помилок, спотворень мислення та упереджень. Ми навчаємось розпізнавати та коригувати недоліки в нашому мисленні, що дозволяє особі бути більш об’єктивними, точними та акуратними у наших роздумах та висновках; розвиває критичне мислення. Все це дозволяє аналізувати аргументи, перевіряти достовірність джерел, розрізняти факти від припущень та формулювати обґрунтовані судження; знання принципів та законів правильного мислення допомагають стати ефективними комунікаторами. Ми навчаємось чітко та логічно висловлювати свої думки, розуміти аргументи інших людей та сприймати інформацію об’єктивно.

Ключові слова: мислення, правильне мислення, логіка, принципи, закони правильного мислення.

Автором зауважено, що процеси глобалізації, інформатизації, діджиталізації, прискорення соціального часу активно впливають на суспільство як складну відкриту систему, що має здатність до самоорганізації. Акцентовано увагу на необхідності визначення векторів сталого розвитку суспільства, зокрема, проаналізовано одну із цілей сталого розвитку – необхідність упровадження якісної освіти.

Ключові слова: інформаційно-мережева парадигма, глобалізація, сталий розвиток, якісна освіта.