Тема «віртуального» круглого столу «Рослинна символіка у весільних обрядах українців: традиції та сучасність» зацікавила до обговорення першокурсників спеціальності Право Сумської філії. Юні дослідники народних традицій зауважували, що всі візерунки, «ієрогліфи» весільних рушників є насправді прадавніми оберегами, символами, які нареченим програмують подальшу подружню долю. Для наших предків ці сакральні символи мали магічний зміст. Їх використовували для захисту свого роду, збереження любові, злагоди та добробуту в господі. Символи наносили на стіни оселі, на одяг у вигляді вишивок. Доречі, слово «вишивка» походить від слова «вишній», «божественний».

Надія Демиденко продемонструвала студентам старовинний весільний рушник середини ХIХ століття, подарований в «Українську світлицю» Сумської філії ХНУВС Людмилою Соловйовою. На ньому зображене символічне древо життя, яке є прообразом роду, продовженням життя. «Читаючи» символіку весільного рушника стає зрозумілим, що ліві гілки дерева означають родичів батьківського роду, праві – материнського. Зверху над віночками вишиті корони, що символізують вінчання молодят. У центрі віночків вишиті дві літери (одна з них означає першу літеру імені нареченої, інша - нареченого).

До активного обговорення долучилися учасники круглого столу, студенти 1-го курсу Юлія Герасименко, Владислава Рєзнік, Юлія Мощенко, Світлана Мовчан, Валерій Божко та ін. Обговорюючи рослинну символіку, студенти зазначили, що у давнину мак на вишивках символізував успішне продовження роду, виноград – був символом жіночої родючості, сімейного щастя, достатку. Вишиті жолуді та листя дубу придавали чоловікам сили, мужності, стійкості; хміль – життєлюбства, веселої вдачі. А червона калина була споконвічним символом краси, сили та безперервності роду.

Отже, справжня вишивка - це не простий витвір мистецтва. За допомогою неї ми і зараз можемо створювати обереги, зцілювати рідних, програмувати подальшу долю. Варто пам’ятати, що наша сила - в мудрості наших предків. Вони завжди могли себе захистити, вірно обираючи живильні джерела. Завершальним лейтмотивом заходу стали наступні поетичні рядки:

«Дідів, батьків онуки не забули.
Глибоке небо – завжди голубе.
Але хоч раз забудеш ти минуле,
Ти назавжди забудеш і себе !»