Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас — бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
                                          Ніна Виноградська

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодомору 1932-1933 років залишається однією з найскладніших і найдраматичніших. Голодомор – не історична минувшина, а глибока духовна і демографічна рана. Жертви голодомору обчислюються мільйонами. Ми маємо знати, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитись. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населення України є нащадком тих, хто вижив в ті страшні часи. Але нас могло бути більше.

На вшанування загиблих в роки голодомору в бібліотеці діє виставка - пам'ять «Страшна правда про голодомор».

Зі сторінок численних видань розкриваються причини, масштаби та наслідки катастрофи українського народу. На основі матеріалів усних історій розкривається глибина трагедії українського народу під час геноциду.

В експозиції представлено також художні твори, присвячені трагедії українських селян та всього українського народу. Ці події української історії завжди були предметом глибокого осмислення українськими письменниками різних поколінь.

Виставка має сприяти патріотичному вихованню студентів, визнанню Голодомору як однієї з найстрашніших гуманітарних катастроф в історії людства, вшануванню пам’яті про мільйони українців, котрі були цілеспрямовано знищені сталінським режимом.

Вшануймо спільною молитвою пам’ять усіх жертв Голодомору – тих, хто загинув, хто терпів, хто постраждав. І нехай подібна біда на нашій землі ніколи не повториться знову!